Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 910/5369/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Барицької Т.Л., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ТіДіСі Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13 липня 2016 року у справі№ 910/5369/16 господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4дотовариства з обмеженою відповідальністю "ТіДіСі Україна"прозобов'язання надати інформаціюза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Собко С.Л.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТіДіСі Україна" про зобов'язання відповідача надати інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" не надає позивачу інформацію про діяльність товариства, чим порушує права позивача, як учасника товариства з обмеженою відповідальністю "ТіДіСі Україна" з часткою 50% статутного капіталу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року (суддя Якименко М.М.) позовну заяву ОСОБА_4 з доданими до неї документами повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки додані до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином і не можуть бути прийняті судом як докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, та судовий збір сплачено у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2016 року (колегія суддів у складі: Жук Г.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року у справі №910/5369/16 скасовано, а справу передано господарському суду міста Києва для розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ТіДіСі Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 березня 2016 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТіДіСі Україна" надати інформацію щодо діяльності товариства.

Пунктом п'ятим частини другої статті 54 ГПК України, якою визначено форму і зміст позовної заяви, передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 до позовної заяви було надано наступні докази: оригінали опису вкладення та чеку, як докази відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, оригінал квитанції про сплату судового збору від 21 березня 2016 року, оригінал опису вкладення та фіскального чеку Укрпошти, як докази направлення позивачем відповідачу вимоги № 1 від 26/02/2016 року про надання інформації щодо діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна", а також копію довіреності на ім'я ОСОБА_9 на представництво інтересів ОСОБА_4, засвідчену підписом представника.

Таким чином, позивачем, крім копії довіреності на представництво своїх інтересів, решта документів була надана в оригіналах, що свідчить про безпідставність висновку місцевого господарського суду про неналежне засвідчення позивачем копії доданих до позовної заяви документів, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Таким чином, місцевий господарський суд за наявності сумнівів у достовірності копії довіреності, відповідність оригіналу якої засвідчена підписом представника позивача, на ім'я якого вона видана, мав можливість витребувати оригінал довіреності для огляду в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд безпідставно визнав додані позивачем до позовної заяви докази неналежними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Предметом позову у даній справі є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" надати ОСОБА_4, як учаснику, який володіє 50% статутного фонду, інформацію щодо діяльності товариства, а саме: документи, перелік яких міститься в позовній заяві.

Згідно з п. 2.11. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вказане роз'яснення, на яке послався місцевий господарський суд, стосується лише тих вимог немайнового характеру, предметом яких є окремі вимоги, що пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами.

Однак, у даній справі, позовна вимога лише одна, а саме: зобов'язання відповідача вчинити дію (тобто вчинити передбачений законом обов'язок) щодо надання визначених позивачем документів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вимога про надання кожного документу окремо є самостійною немайновою вимогою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що ОСОБА_4 за подання позову у даній справі відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" сплатив судовий збір у встановленому розмірі - 1 378,00 грн, а у місцевого господарського суду були відсутні підстави для повернення позовної заяви згідно з п. 4. ч. 1 ст. 63 ГПК України, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано скасував ухвалу господарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року про повернення позовної заяви.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з невідкладенням розгляду справи за заявою відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2016 року до Київського апеляційного господарського суду від відповідача - ТОВ "ТіДіСі Україна" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника через відсутність юристів у штаті підприємства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, розглянувши зазначене вище клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, правильно відхилив таке клопотання з огляду на те, що відсутність юриста на підприємстві не позбавляє відповідача права звернутись завчасно за правовою допомогою до спеціаліста у галузі права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання, а відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України керівник підприємства відповідача наділений повноваженнями приймати участь у судовому засіданні та мав можливість забезпечити явку належного представника у судове засідання.

Крім того, відповідач, отримавши відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 06 липня 2016 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду на 13 липня 2016 року, мав достатньо часу для підготовки до розгляду справи, для складання та подання своїх пояснень і заперечень по суті справи. В клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних поважних причин, які б позбавляли відповідача можливості забезпечити участь свого представника в судовому засіданні, не надано доказів зайнятості керівника підприємства чи його представників в інших судових засіданнях та доказів неможливості здійснити заміну представника товариства іншим представником.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну товариства з обмеженою відповідальністю "ТіДіСі Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2016 року зі справи № 910/5369/10 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Судді Т.Л. Барицька

Н.М. Губенко